Узагальнення судової практики Вовчанського районного суду Харківської області щодо розгляду клопотань про обрання, продовження, зміну та скасування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту за 2018 рік – І півріччя 2019 року.
На виконання листа Харківського апеляційного суду від 16 липня 2019 року № 05-06/3859/19 Вовчанським районним судом Харківської області проведено Узагальнення судової практики Вовчанського районного суду Харківської області щодо розгляду клопотань про обрання, продовження, зміну та скасування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту за 2018 рік – І півріччя 2019 року.
Запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України .
Вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний:
- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;
- пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК України, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;
- перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;
- враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ);
- зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК.
- мати на увазі, що до підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених главою 18 КПК України (ч. 8 ст. 194 КПК);
- ретельно перевіряти дотримання уповноваженими органами вимог статей 207 - 213 КПК України у випадках затримання особи без ухвали слідчого судді, суду.
Крім того, слідчий суддя має сумлінно виконувати обов'язки щодо загального захисту прав людини у порядку ст. 206 КПК України.
Розгляд слідчим суддею, судом клопотання про застосування, зміну запобіжного заходу здійснюється невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин із моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого (момент фактичного затримання фіксується у протоколі затримання) або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі (у такому випадку слідчий суддя, суд призначає дату судового засідання і здійснює судовий виклик). Також невідкладно (з моменту подання клопотання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду) здійснюється розгляд слідчим суддею, судом клопотання про зміну запобіжного заходу.
Слідчий суддя, суд після одержання клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного, обвинуваченого для забезпечення розгляду здійснює:
1) заходи щодо забезпечення прибуття підозрюваного, обвинуваченого для судового розгляду, зокрема: здійснює судовий виклик підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває на свободі; здійснює судовий виклик підозрюваного, обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;
2) здійснює заходи для забезпечення захисником підозрюваного, обвинуваченого у випадках, коли: підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника; якщо участь захисника є обов'язковою; якщо слідчий суддя, суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника;
3) здійснює повідомлення / судовий виклик свідків, яких слідчий, прокурор або підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо застосування запобіжного заходу.
У випадку, коли судовий розгляд щодо затриманого підозрюваного, обвинуваченого у визначений КПК строк (сімдесят дві години із моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого, що зафіксований у протоколі затримання) не проведено, слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу на підставі ч. 3 ст. 206 КПК України.
Слідчий суддя, суд має ретельно перевіряти відповідність поданого клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК України, а також своєчасність надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу (не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання). У випадку недотримання слідчим, прокурором вимог ст. 184 КПК України, слідчий суддя розглядає відповідне клопотання та відмовляє у його задоволенні. Слід мати на увазі, що змінити або доповнити подане до слідчого судді, суду клопотання про застосування запобіжного заходу вправі лише прокурор.
Слідчий суддя, суд повинні вимагати від слідчого, прокурора виконання вимог КПК України стосовно подання клопотання про застосування запобіжного заходу щодо кожного підозрюваного, обвинуваченого окремо.
Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника.
Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та не підлягає розширеному тлумаченню. Запобіжний захід застосовується з метою запобігання спробам підозрюваного, обвинуваченого (ризикам):
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-які з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Урахування такої обставини для прийняття рішення передбачає встановлення правдоподібності та достовірності заявлених органом досудового розслідування фактичних обставин;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому ця особа підозрюється, обвинувачується.
Слідчому судді, суду необхідно мати на увазі, що обґрунтування у клопотанні про застосування запобіжного заходу наявності одного чи кількох ризиків/підстав, що визначає можливість застосувати той чи інший із встановлених КПК запобіжних заходів, передбачає обов'язок прокурора довести неможливість застосування інших, більш м'яких видів запобіжних заходів.
У кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим. Слід звернути увагу слідчого судді, суду на те, що відповідно до положень ст. 198 КПК висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров'я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з'ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров'я членів його сім'ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов'язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об'єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному, обвинуваченому з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту);
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Слідчому судді, суду слід мати на увазі, що перелік обставин, які слід враховувати при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, не є вичерпним та підлягає розширеному тлумаченню з огляду на фактичні обставини, встановлені у кримінальному провадженні.
Домашній арешт як вид запобіжного заходу може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд має з'ясувати місце проживання підозрюваного, обвинуваченого.
Суду слід мати на увазі, що при виконанні такої ухвали у судовому провадженні орган внутрішніх справ зобов'язаний негайно повідомити суд про взяття на облік особи, стосовно якої застосовано домашній арешт.
Виключно у випадках, перелік яких встановлено в ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави, зокрема:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею. Слід мати на увазі, що у такому разі слідчий суддя, суд також вправі застосувати інший (більший) розмір застави (як альтернатива) відповідно до положень ч. 10 ст. 182 КПК України.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК (ч. 1 ст. 183 КПК). Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК та розширеному тлумаченню не підлягає.
Строки застосування такого запобіжного заходу передбачено у ст. 197 КПК. Слідчому судді, суду необхідно враховувати вимоги дотримання розумного строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою. Загальні положення щодо розумних строків у кримінальному провадженні встановлено у ст. 28 КПК та конкретизовано у ст. 197 КПК. Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку цього запобіжного заходу не може перевищувати шістдесяти днів. Слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дату закінчення її дії (ч. 4 ст. 196 КПК).
Так, у 2018 році Вовчанським районним судом Харківської області було розглянуто 22 клопотання про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З яких 19 клопотань було задоволено, а по 3 клопотанням у задоволенні було відмовлено та обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Також було розглянуто 18 клопотань про обрання міри запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, які задоволено.
Було скасовано апеляційною інстанцією одну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, було відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника СВ Вовчанського ВП ГУ НП в Харківській області капітана поліції Кравченко С.Д. по кримінальному провадженні №12018220260000624 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно Саратова С.В., підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Застосовано відносно Саратова С.В., запобіжний захід у виді домашнього арешту. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчим суддею було встановлено, що надані слідчим докази доводять обставини, які свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні Саратовим С.В. злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Як вбачається з вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. В судовому засіданні ні слідчий ні прокурор не довели, що інші запобіжні заходи не можна застосовувати до підозрюваного Саратова С.В. Одним із основних аргументів слідчого було те, що Саратов С.В. може знову скоїти злочин відносно своєї матері. Однак суд вважає, що лише таких тверджень та переконань недостатньо для застосування найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою. Відповідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Згідно ч. 2 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. Статтею 176 КПК України передбачено, що одним із запобіжних заходів є домашній арешт. Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.Враховуючи обставини у справі, особистість підозрюваного, на думку слідчого судді існують з боку підозрюваної особи ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - можливість переховуватися від органів досудового розслідування і суду та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення. Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст. 178 КПК України, а також ту обставину, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може запобігти доведеному під час розгляду клопотання ризиків, відносно Саратова С.В. необхідно обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Прокурором Вовчанського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області було подано апеляційну скаргу на вказану ухвалу слідчого судді. 12 липня 2018 року апеляційною інстанцією апеляційну скаргу прокурора Вовчанського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Карапетян Л.А. було задоволено. Ухвалу слідчого судді Вовчанського районного суду Харківської області від 05 липня 2018 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого та застосування відносно Саратова С.В. запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту скасовано з тих підстав, що розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу, судова колегія встановила, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про: 1. наявність обгрунтованої підозри у вчиненні Саратовим С.В. кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України; 2 наявність реальних ризиків які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; 3. недостатність застосування до Саратова С.В. більш м’яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. З огляду на тяжкість інкримінованого правопорушення, особу підозрюваного, який не має міцних соціальних зв’язків, не працює, зловживає спиртними напоями, судова колегія вважала, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Доводи апелянта, щодо вагомості ризику, передбаченого п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний мешкає разом з потепілою, яка наразі хоч і знаходилась в лікарні, проте мала повернутися додому, також були не безпідставними. Було винесено нову ухвалу, якою клопотання заступника начальника СВ Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області Кравченка С.Д. - задоволено. Застосувано відносно підозрюваного Саратова С.В. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01 версня 2018 року з моменту фактичного затримання.
Було відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Великобурлуцького ВП Вовчанського ВП Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції Масюк О.О., по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220250000331 від 20 листопада 2018 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно Єрохіна О.М. підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій Єрохіна О.М., виходячи лише з фактичних даних, зазначених у доданих до клопотання документах, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність Єрохіна О.М. до вчинення злочину, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України, за викладених у клопотанні обставин Доводи, які зазначені в клопотанні про застосування запобіжного заходу та підтримані прокурором в судовому засіданні щодо можливості переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, не знайшли свого підтвердження наданими та дослідженими в судовому засіданні доказами, долученими до матеріалів клопотання, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів. Долучені до клопотання докази, які перераховані у мотивувальній частині ухвали вище, містили дані виключно щодо обґрунтованості підозри у вчиненні Єрохіна О.М. інкримінованого діяння, однак не містили жодних доказів стовно наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу. Також, ні в самому клопотанні, ні прокурором в судовому засіданні не було наведено індивідуальних підстав для підтвердження необхідності застосування тримання під вартою відносно Єрохіна О.М. Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом. Разом з цим, слідчий суддя враховував, що відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Однак в судовому засіданні прокурором не зазначено та не доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якої підозрюється особа. Під час розгляду клопотання прокурор зазначив, що підозрюваний Єрохін О.М. має постійне місце проживання у смт. Приколотне, за час досудового розслідування випадки переховування від слідства, а також здійснення спроб знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи предметів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення – не вчиняв. Слідчим суддею було встановлено, що підозрюваний хоч і обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст 121 КК України, однак раніше не судимий, зареєстрований та має постійне місце проживання за адресою: Харківська область, Великобурлуцький район, смт. Приколотне, вул. Ольшанського, 29, за місцем проживання характеризується позитивно, що свідчить про відсутність, перерахованих в ст. 177 КПК України ризиків, на які посилається в клопотанні слідчий, які б унеможливлювали його перебування за межами установи ДПТС під час досудового розслідування, відтак ні в самому клопотанні, ні прокурором в судовому засіданні не було наведено індивідуальних підстав та об’єктивних даних, які б свідчили про те, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного можливе лише в умовах його тримання під вартою. Таким чином, оцінивши в сукупності тяжкість покарання, що загрожує Єрохіну О.М. за інкримінованою статтею, конкретні обставини вчинення правопорушення, дані про особу підозрюваного, викладені в мотивувальній частині ухвали вище, слідчий суддя вважав за доцільне застосувати до підозрюваного передбачений ст. 181 КПК України запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: Харківська область, Великобурлуцький район, смт. Приколотне, вул. Ольшанського, 29, зобов’язавши Єрохіна О.М. прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду та вважає недостатньою застосування більш м’якого запобіжного заходу, а також що застосування запобіжного заходу саме у вигляді домашнього арешту забезпечить уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України. Застосовуючи такий вид міри запобіжного заходу слідчий суддя виходив з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, викладених у клопотанні слідчого, аргументів щодо можливості підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню, а також зі ступеня тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину. Крім цього, застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя вважав за необхідне покласти на нього обов’язок прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого або прокурора в даному кримінальному провадженні та покласти на підозрюваного додаткові обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме з смт. Приколотне, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.
Було задоволено клопотання слідчого СВ Вовчанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області рядового поліції Худяєва О.І. по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220260000173 від 26 лютого 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно Руденка В.В. підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Надані стороною кримінального провадження докази свідчили про обґрунтованість повідомленої підозри Руденка В.В. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Слідчий суддя також вважав встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконний вплив на потерпілого, свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(с), поліція не зобов’язана мати докази, достатні для пред’явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов’язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред’явлені обвинувачення або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання». Всі інші питання – фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості в скоєні кримінальних правопорушень, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу – судового провадження під час розгляду справи по суті в суді. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається. Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно Руденко В.В. більш м’якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків. Дійсно, як встановлено під час судового розгляду та фактично підтверджується Руденком В.В., він має базову загальну середню освіту, не працює, не одружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше неодноразово судимий: 08.12.2003 року Лебединським районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці; 01.03.2007 року Лебединським районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 185, ст. 304 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; 24.10.2011 року Бериславським районним судом Херсонської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 7 місяців; 06.10.2016 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 190 КК України до обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитом на 1 рік. Руденко В.В. зареєстрований за адресою: Сумська область, Лебединський район, с. В. Вистороп, вул. Застав’я, 53, проживає за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Червоноармійське (Симинівка), вул. Хлібороба, 95. Як зазначив начальник Вовчанського РВ з питань пробації у листі від 12.03.2018 року, Руденко В.В. перебуває на обліку по теперішній час. Окрім цього, кримінальне провадження за обвинуваченням Руденка В.В. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України перебуває в провадженні Вовчанського районного суду Харківської області. Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Враховуючи існування доведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення Руденком В.В. умисного тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, застосування більш м’яких запобіжних заходів було неможливим, а тому слідчий суддя обрав Руденку В.В. запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування. При цьому, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, слідчий суддя вважав можливим визначити заставу, з покладенням обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінальних правопорушень, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України, в розмірі, визначеному п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, 70 (сімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 123340 грн. 00 коп. (1762 грн. х 70 = 123 340 грн. 00 коп.).
Було задоволено клопотання слідчого СВ Вовчанського ВП ГУ НП України в Харківській області по кримінальному провадженню № 12018220260001076 від 20 листопада 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно Орлова В.В. підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України. Слідчий суддя, вирішуючи питання про задоволення клопотання слідчого, враховував вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховував: наявність трьох ризиків, передбачених п. п. 1, 4-5 ст. 177 КПК України, вікові та психологічні особливості підозрюваного, рід занять, той факт, що Орлов В.В. підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, раніше судимий, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення Орловим В.В. кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях у вчиненні яких підозрюється, вважає, що застосування відносно Орлова В.В. більш м'яких запобіжних заходів недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в межах строку досудового розслідування.
У першому півріччі 2019 року Вовчанським районним судом Харківської області було розглянуто 7 клопотань про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з яких 5 клопотань було задоволено, а по 2 клопотанням у задоволенні було відмовлено та обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Також було розглянуто 2 клопотання про обрання міри запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, які задоволено.
Скасованих чи змінених апеляційною інстанцією ухвал про обрання міри запобіжного заходу не було.
Так, було задоволено клопотання слідчого СВ Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220260000351 від 08 квітня 2019 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно Гайворонського В.М. підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України. Слідчий судя, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» № № 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування». У данному випадку надані стороною кримінального провадження докази свідчили про обґрунтованість повідомленої підозри Гайворонському В.М. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України, що підтверджувались даними протоколів допиту потерпілих, даними протоколів огляду місця події, даними протоколу огляду предметів, даними протоколів допиту свідків та ін. Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно Гайворонського В.М. більш м’якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків. Як було встановлено під час розгляду клопотання Гайворонський В.М. раніше неодноразово судимий, не працює, зареєстрований за адресою: Харківська область, місто Вовчанськ, вулиця Авіаційна (Фрунзе), 48, але не має фактичного місця проживання.Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Враховуючи існування доведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України – вчинити інше кримінальне правопорушення у зв'язку з тим, що Гайворонський В.М. на даний час підозрюється у вчиненні, окрім іншого, тяжкого кримінального правопорушення, раніше неодноразово судимий, не має постійного джерела доходу, характеризується з негативного боку; переховування від органів досудового розслідування та/або суду у зв'язку з тяжкістю вчинених ним кримінальних правопорушень та розміру можливого покарання у випадку визнання його винуватим, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення Гайворонським В.М., окрім іншого, тяжкого кримінального правопорушення у стані алкогольного сп’яніння, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких підозрюється, відсутність у нього міцних соціальних зав’язків, застосування більш м’яких запобіжних заходів було неможливим, а тому слідчий судя обирав йому запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 07 липня 2019 року включно. При цьому, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, слідчий суддя визначив Гайворонському В.М. заставу, з покладенням обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України, в розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, 60 (шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 115260 грн. 00 коп. (1921 грн. х 60 = 115260 грн. 00 коп.).
Було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220260000049 від 15 січня 2019 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно Бурбан В.М. підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України. Слідчий суддя зазначив, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, давали підстави вважати підозру Бурбан В.М. у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, як на те посилалася сторона обвинувачення, потребували перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключало можливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».Слідчий суддя також вважав встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. п. 3-4 ч. 1 ст. 177 КПК України: незаконно впливати на потерпілу, свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Разом з тим, слідчий суддя вважав, що органом досудового розслідування не доведено існування ризиків, передбачених п. п. 1-2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки як встановлено під час розгляду клопотання та зазначено стороною обвинувачення, Бурбан В.М. раніше не судима, має постійне місце проживання у Вовчанському районі Харківської області, є особою похилого віку, самостійно викликала працівників поліції, від яких раніше не переховувалась. Сторона обвинувачення не зазначила, які саме речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, може знищити, сховати або спотворити Бурбан В.М. Доводи, які були вказані в клопотанні про застосування запобіжного заходу та підтримані прокурором в судовому засіданні, щодо можливості переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється - не знайшли свого підтвердження наданими та дослідженими в судовому засіданні доказами, долученими до матеріалів клопотання, а відтак були непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів. Долучені до клопотання докази, які були перераховані у мотивувальній частині ухвали вище, містили дані виключно щодо обґрунтованості підозри у вчиненні Бурбан В.М. інкримінованого діяння, однак не містили належних доказів стосовно наявності ризиків, передбачених п. п. 1-2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваної виняткового запобіжного заходу. Разом з цим, слідчий суддя враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. В судовому засіданні прокурором не було зазначено та не доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Слідчим суддею було встановлено, що підозрювана хоч і обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст 115 КК України, однак раніше не судима, має постійне місце проживання за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Бугаївка, вул. Ювілейна 7, є особою похилого віку, пенсіонером, що свідчить про відсутність, перерахованих в п.п. 1-2, 5 ст. 177 КПК України ризиків, на які посилається в клопотанні слідчий, які б унеможливлювали її перебування за межами установи ДПТС під час досудового розслідування, відтак ні в самому клопотанні, ні прокурором в судовому засіданні не було наведено індивідуальних підстав та об’єктивних даних, які б свідчили про те, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної можливе лише в умовах її тримання під вартою. Тому, до підозрюваної Бурбан В.М. було застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Також, було задоволено клопотання слідчого СВ Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019220260000401 від 22 квітня 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно Ставицького І.В. підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. При вирішенні питання про задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчий суддя вважав встановленими існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, Так, Ставицький І.В. раніше не судимий, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до восьми років. Вищевикладені обставини підтверджені наданими суду доказами: даними протоколів допиту потепілого, огляду предметів, допиту свідків та ін. Слідчий суддя, вирішуючи питання про задоволення клопотання слідчого, враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховував: наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, той факт, що Ставицький І.В. підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення Ставицьким І.В. кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні у вчиненні якого підозрюється, вважав, що застосування відносно Ставицького І.В. більш м'яких запобіжних заходів недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому обрав йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в межах строку досудового розслідування – до 12 липня 2019 включно, у період доби з 23 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. Крім цього, застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя вважав за необхідне покласти на нього додаткові обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до старшого слідчого СВ Вовчанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Гончаренко О.О. за першою вимогою; в період часу з 23 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. не залишати місце свого постійного проживання за адресою: Харківська обл., Вовчанський район, с. Стариця, вул. Садова 138, без дозволу слідчого, прокурора, або суду; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.
Також у 2018 році Вовчанський районним судом Харківської області було розглянуто справу за поданням начальника Вовчанського районного відділу з питань пробації у відношенні Глушко С.В. про відміну покарання з випробуванням та направлення засудженої Глушко С.В. для відбування призначеного покарання, посилаючись на її ухилення від покладених обов’язків. Судом було встановлено, що вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.09.2017 року Глушко С.В. була засуджена за ч. 3 ст. 185 КК України до п’яти років позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на три роки. На засуджену покладено обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу відділу з питань пробації, повідомляти відділ з питань пробації про заміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації до відділу з питань пробації. Засуджена на реєстрацію 06.11.2017 року та 02.01.2018 року не з’явилась. Із змісту ч. 2 ст. 78 КК України вбачається, що суд зобов'язаний вияснити підстави невиконання засудженим покладених на нього обов'язків, а саме чи мав він реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки. Враховуючи, що Глушко С.В. в період іспитового строку постійно змінювала місця проживання , для відмітки не з’явилася без поважних на то причин, тому судом встановлено , що Глушко С.В. умисно ухиляється від відбування покарання із випробуванням тому, суд вбачає підстави для задоволення подання. Тому подання начальника Вовчанського районного відділу з питань пробації про відміну покарання з випробуванням, направлення для відбування призначеного покарання відносно Глушко С.В. було задоволено. Відмінено відносно засудженої Глушко С.В. покарання з випробуванням та направлено її для відбування покарання до кримінально-виконавчої установи, призначеного вироком Фрунзенського районного суду м.Харків від 13.09.2017 року за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України строком на 5 років позбавлення волі. Застосовано запобіжний захід відносно Глушко С.В. до набуття законної сили ухвали у вигляді тримання під вартою в ДУ Харківської установи виконання покарань №27 , взяв під варту в залі судового засідання. Строк покарання нараховувати з 10 годин 20 хвилин 23 січня 2018 року , з моменту фактичного затримання. Засуджена Глушко С.В. не погодившись з вказаною ухвалою подала на неї апеляційну скаргу. Апеляційною інстанцією, апеляційну скаргу засудженої було задоволено, а ухвалу Вовчанського районного суду Харківської області від 23.01.2018р. відносно Глушко Світлани Володимирівни - скасовано. Оскільки відповідно до загальної медичної довідки № 126-02/18 від 14 лютого 2018 року виданої Обласним центром профілактики і боротьби зі СНІДом Глушко С.В. отримала антиретровірусну терапію терміном на два місяці та їй надано консультативний висновок про стан її здоров’я згідно заяви від 02 січня 2018 року. Вищевказаний документ підстверджує, на думку колегії суддів, позицию засудженої про її стан здоров’я, який не дозволив 02 січня 2018 року з’явитись до органів пробації, а тому цей випадок неможна вважати не з’явленням беж поважних на то причин, як вказано у рішенні суду. Подання начальника Вовчанського районного відділу з питань пробації про відміну покарання з випробуванням, направлення для відбування призначеного покарання відносно Глушко Світлани Володимирівни - залишити без задоволення. Запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно Глушко С.В., 28.04.1978 року народження, скасовано, звільнено її з під варти в залі суду негайно.
Щодо застосування Вовчанським районним судом Харківської області положень частини 2 ст. 392 КПК після прийняття Конституційним Судом України рішення від 13 червня 2019 року у справі № 3-208/2018/24021/18 за конституційною скаргою Глущенка В.М. щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень даної частини статті, зазначаємо, що судом після прийняття вказаного рішення Конституційним Судом України застосовуються вказані зміни. Так, наприклад, у справі за обвинуваченням Єрмакова О.С. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 26 червня 2019 року було продовжено за клопотанням прокурора запобіжний захід у вигляді тримання під вартою Єрмакову О.С. Та було роз’яснено, що ухвала суду в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду. Ухвала суду в іншій частині оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. На даний час вказана справа перебуває на розгляді в Харківському апеляційному суді з апеляційною скаргою Єрмакова О.С., який оскаржує ухвалу від 26 червня 2019 року про прододовження йому строку тримання під вартою.
Щодо застосування Вовчанським районним судом Харківської області положень частини 5 ст. 176 КПК України після прийняття Конституційним Судом України рішення від 25 червня 2019 року у справі № 3-68/2018/3846/17, 2452/18, 3657/18, 347/19 за конституційними скаргами Ковтун М.А., Савченко Н.В., Костоглодова І.Д., Чорнобука В.І., щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень даної частини статті, зазначаємо, що відповідно до ч. 5 ст. 176 КПК України, {Положення частини п'ятої статті 176 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р/2019 від 25.06.2019} Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України. За переліченими статтями у Вовчанському районному суді не перебувало клопотань про обрання запобіжних заходів заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави.
Суддя Вовчанського районного суду
Харківської області І.С. Уханьова
Виконавець:помічник судді Шелест О.Ю.
_03_03.png)
