Про це ідеться у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавничий дім “Губернія” про захист гідності та честі, визнання інформації недостовірною та її вилучення з мережі інтернет.
У серпні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ “Видавничий дім “Губернія” та ГО “Наші гроші” про захист гідності та честі, визнання інформації недостовірною та її вилучення.
Позовна заява мотивована тим, що 20 січня 2016 року на веб-порталі ТОВ “Видавничий дім “Губернія” з посиланням на публікацію на веб-порталі ГО “Наші гроші” від 10 грудня 2015 року була розміщена стаття, яка порушує права позивача, а саме викладена у негативному світлі, є недостовірною, такою, що завдає шкоди йому та членам його родини.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розміщена на сайті інформація є оціночними судженнями, не перевищує межі допустимої критики, не виходить за рамки суспільної моралі, оскільки висловлена у формі, яка не принижує гідність, честь, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей та не є розповсюдженням завідомо неправдивої інформації.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують
Касаційна скарга мотивована тим, що назви і зміст публікацій є образливими, спотворюють та перекручують дійсні обставини. Інформація, яка в них міститься, викладена в негативному світлі, є недостовірною, порушує право на приватність, негативно впливає на суспільну думку та дає підстави для помилкових висновків.
Суд установив, що 20 січня 2016 року на веб-порталі ТОВ “Видавничий дім “Губернія” з посиланням на публікацію на веб-порталі ГО “Наші гроші” від 10 грудня 2015 року була розміщена публікація, в якій повідомлялось про укладання Управлінням з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської Ради 04 грудня 2015 року за результатами тендеру угоди з ТОВ “Енергосервіс ПМК” щодо будівництва світлофорного об’єкту вартістю 2,12 мільйони гривень. Зазначено, що зараз засновником “Енергосервіс ПМК” є одна особа, а директором інша. Але першим засновником ТОВ “Енергосервіс ПМК” був позивач. Він разом зі своїм сином заснував ТОВ “Енергосервіс ПМК”, яке в жовтні 2011 року отримало підряд від Харківської міської ради на реконструкцію освітлення майдану Свободи за 15 млн. грн. депутатом Харківської міської Ради від президентської “Солідарності”, з 2012 року працює начальником територіального управління Держфінінспекції в Харківській області, у 2002-2006 року був народним депутатом.
Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов’язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Суди правильно застосували наведені норми права та дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові, оскільки поширена відповідачами інформація про позивача є неприємною для неї, однак вона не виходить за рамки суспільної моралі. Інформацію висловлено у формі, яка не принижує гідність, честь чи ділову репутацію, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, не є розповсюдженням завідомо неправдивої інформації.
Постанова
Іменем України
17 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 646/8844/16-ц
провадження № 61-7372св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ШтеликС.П.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_4,
представник позивача – ОСОБА_5,
відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Губернія»,
відповідач – Громадська організація «Наші гроші»,
представник відповідача – Рисенко ВолодимирМиколайович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 липня 2017 року в складі судді Теслікової І. І. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А.І.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Губернія» (далі – ТОВ «Видавничий дім «Губернія»), Громадської організації «Наші гроші» (далі – ГО «Наші гроші») про захист гідності та честі, визнання інформації недостовірною та її вилучення,
Позовна заява мотивована тим, що 20 січня 2016 року на веб-порталі ТОВ «Видавничий дім «Губернія» з посиланням на публікацію на веб-порталі ГО «Наші гроші» від 10 грудня 2015 року була розміщена стаття «ІНФОРМАЦІЯ_1».
21 січня 2016 року на веб-порталі ТОВ «Видавничий дім «Губернія» з посиланням на публікацію на веб-порталі ГО «Наші гроші» від 11 грудня 2015 року була розміщена стаття ІНФОРМАЦІЯ_2».
ОСОБА_4 зазначала, що інформація, яка міститься у публікаціях, викладена у негативному світлі, є недостовірною, такою, що завдає шкоди їй та членам її родини.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розміщена на сайті інформація є оціночними судженнями, не перевищує межі допустимої критики, не виходить за рамки суспільної моралі, оскільки висловлена у формі, яка не принижує гідність, честь, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей та не є розповсюдженням завідомо неправдивої інформації.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 липня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що назви і зміст публікацій є образливими, спотворюють та перекручують дійсні обставини. Інформація, яка в них міститься, викладена в негативному світлі, є недостовірною, порушує право на приватність, негативно впливає на суспільну думку та дає підстави для помилкових висновків.
Позивач та члени сім’ї не мають відношення до діяльності ТОВ «Енергосервіс ПМК», не є його засновниками, не володіють контрольними функціями осіб, що входять в органи управління, не приймають рішення з організації його господарської діяльності і ведення підприємницької діяльності. Натомість назви та зміст цих публікацій із зазначення відповідних посилань містять інформацію, поширену з явним злим умислом, явно негативним змістом та нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість.
Належність веб-сайту http://nashigroshi.org відповідачу ГО «Наші гроші» чи іншій особі достовірно суди не встановлювали, що свідчить про неповноту з’ясування обставин справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд установив, що 20 січня 2016 року на веб-порталі ТОВ «Видавничий дім «Губернія» з посиланням на публікацію на веб-порталі ГО «Наші гроші» від 10 грудня 2015 року була розміщена публікація: «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якій повідомлялось про укладання Управлінням з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської Ради 04 грудня 2015 року за результатами тендеру угоди з ТОВ «Енергосервіс ПМК» щодо будівництва світлофорного об’єкту вартістю 2,12 мільйони гривень. Зазначено, що зараз засновником «Енергосервіс ПМК» є ОСОБА_8, а директором ОСОБА_9. Але першим засновником ТОВ «Енергосервіс ПМК» була ОСОБА_4. Вона разом зі своїм сином ОСОБА_10 заснувала ТОВ «Енергосервіс ПМК», яке в жовтні 2011 року отримало підряд від Харківської міської ради на реконструкцію освітлення майдану Свободи за 15 млн. грн. ОСОБА_10 є депутатом Харківської міської Ради від президентської «Солідарності», з 2012 року працює начальником територіального управління Держфінінспекції в Харківській області, у 2002-2006 року був народним депутатом.
21 січня 2016 року на веб-порталі ТОВ «Видавничий дім «Губернія» з посиланням на публікацію на веб-порталі ГО «Наші гроші» від 11 грудня 2015 року була розміщена публікація: ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій повідомлялось, що філія «УМГ «Харківтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» 23 листопада акцептувала пропозиції ТОВ «Енергосервіс» і ТОВ «Енергосервіс ПМК» на суму 88,46 млн. грн. Зазначено, що засновником фірми «Енергосервіс ПМК» нині є ОСОБА_8, однак заснувала її ОСОБА_4. Вона разом із своїм сином ОСОБА_10 заснувала Харківське ТОВ «Енергосервіс» (код ЄДР 30592278, не плутати з фірмою – переможцем). Наразі воно записане на неї та ОСОБА_11. ОСОБА_10 є депутатом Харківської міської Ради від президентської «Солідарності», з 2012 року працює начальником територіального управління Держфінінспекції в Харківській області, у 2002-2006 року був народним депутатом.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частин другої, третьої статті 34 Конституції Україникожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
За правилами частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Частиною першою статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов’язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред’явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб’єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).
Згідно із частинами четвертою, сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя.
У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі.
У статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації зазначено, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
Суди правильно застосували наведені норми права та дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові, оскільки поширена відповідачами інформація про позивача є неприємною для неї, однак вона не виходить за рамки суспільної моралі. Інформацію висловлено у формі, яка не принижує гідність, честь чи ділову репутацію, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, не є розповсюдженням завідомо неправдивої інформації.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька, С.Ю. Мартєв, С.П. Штелик.
Джерело: Офіційний сайт "Юридичний факт"